Поезія до уроку “Із чого складається книжка”

Наша книжка

Найвірніша з друзів – книжка рідна, мила.

Сторінки у неї – чарівливі крила,

І на них ми линем у казковий світ,

В мандри до далеких Золотих Воріт.

Гей, які цікаві ждуть нас там пригоди!

Скільки раювання, скільки див природи,

Скільки стріч нежданих в пралісах густих

Книжка нам дарує у мандрівках тих!

Про князів, козацтво і стрільців розкаже,

Про повстанську славу, про насилля враже,

Про любов до волі месників-борців,

Про могутній Київ і про давній Львів.

І навчить, як жити, горю не коритись,

Щастя здобувати, сміло з лихом битись,

Зберігати вірність у душі своїй

І служити завжди правді лиш одній.

Найвірніша з друзів – книжка рідна, мила,

Наша в ній надія, в ній і наша сила.

Слався, величайся, зіркою гори,

Українська книжко, серед дітвори!

Р. Завадович

Іде зима

Ліс під інеєм дріма,

По землі іде зима.

Входить, пишна і велична,

В крижану господу січня.

Усміхається з-під вій:

– Як живеш, сердешний мій?

Як снігами ти січеш?

Як морозами печеш?..

Місяць січень очі мружить:

– Я сердитий, та не дуже,

Землю пухом укриваю,

Щоб не змерзнуть урожаю.

Поробив для дітвори

Гарні ковзанки з гори.

Лиш недбальців-неслухнянців,

Хто загаявсь на гулянці,

Розстіба свого кожуха,

Виставля з-під шапки вуха,

– Тих снігами я січу!

Тих морозами печу!

Т. Коломієць